Чорний кіт відскочив з дороги

ПОНЕДІЛОК, 8 СІЧНЯ. Припорошене снігом місто виглядає охайнішим, а в такий лютий холод – ще й малолюднішим. Втім, снігом я вже намилувався, час його прибирати. Аж ні, не все про нього знав, виявляється, що під снігом трапляються якісні ковзанки. В замети дуже зручно падати, навіть не так прикро, коли почуєш позаду коментар неповнолітнього громадянина: “Дядя — бух!”. Розважив дитину – вже недарма з хати виліз. Та до поставленої мети ще далеко. Ось вона, нарешті: АТБ, трішки картоплі, три морквини, три цибулини, пакетика не треба. Сало з минулого року доїв разом з синичками. Так минають зимові свята.
ВІВТОРК, 9 СІЧНЯ. Вхопив поперек, зігнутись не можу, тримаюсь неприродньо струнко, мов дишло ковтнув. Добре, що не зігнуло, а навпаки – виправило. Подивився на себе у вітринне скло – гвардія! Про мої страждання від найменшого нахилу ніхто з ближніх не має уяви. До бібліотеки завітав у кожусі, який пам’ятає ще подорожі на Сибір у минулому столітті. “Ти як з базару”, – отримав комплімент від знайомих. У тих жінок тільки зовнішній дизайн на увазі, а до змісту їм байдуже. З Парижу друзі надіслали фото зразків “високої моди”. Та весь наш базар там пішов би за найновішу колекцію!
СЕРЕДА, 10 СІЧНЯ. Потяг з Києва запізнився, пасажирам надавали допомогу рятівники. Коли запізнюється тролейбус, допомогти можуть тільки маршрутки або таксі. Та вперті пенсіонери мерзнуть на зупинці в очікуванні безоплатного проїзду. Тут чув цікавий обмін думками про пільги для депутатів і таких собі бабусь та дідів, які дотягли до пенсії. До речі, не пропонували такого, щоб народні обранці скасували свої пільги на користь пенсіонерів, старші люди більш згадували про дрони, снаряди та “щоб хлопців на фронті нагодувати та обігріти”. Воно й зрозуміло, бо воюють саме їхні онуки і діти.
ЧЕТВЕР, 11 СІЧНЯ. На Сумщину повертається курячий грип. Ну то й що, росіянські курки взагалі припинили нестись та повиздихали, а ті, які на “Селянському базарі” – в них перед смертю здоров’я було “як у космонавтів” – будь-який продавець скаже. Тому й коштують так. Проте в супермаркетах досі діють новорічні знижки на деякі харчові продукти, зокрема – на супи у пакетиках, економічний “сухий корм”.
П’ЯТНИЦЯ, 12 СІЧНЯ. Ціни на все поступово змінюються на користь цього “всього”. Але відчуття катастрофи немає, бо ключове слово тут “поступово”. Спостерігав приклад конспіративної взаємодопомоги споживачів: коли перебирав цибулю у супермаркеті, підійшла жіночка і пошепки підказує, в якому магазині така сама, тільки на 2 грн дешевше. Відчув себе наче підпільник. Спіймав новину про те, що відтепер дозволено відключати енергопостачання боржникам. Злегка здивований, бо яка ж це новина? У Сумах така практика існує здавна, мені відомі приклади. Хоча це були поодинокі випадки. Пенсіонери – люди загартовані і свідомі, а ті, хто отримує субсидію, не захочуть її втрачати. Серед такої “дрібноти” навряд чи знайдуться злісні боржники. Чомусь до сказу доводить реклама про “якісні авто із США в Сумах”. Що ж, рекламісти не відповідають на людські потреби, а намагаються їх створити.
СУБОТА, 13 СІЧНЯ. Ще один Новий Рік, тільки старий. Чув, що минулої ночі колись гадали-ворожили, намагались дізнатись про майбутнє. Нині краще не загадувати. З міжнародних новин не подобається жодна, хоча є чергові обнадійливі “бла-бла-бла” про підтримку України. Звістки з фронту сприймаю як дилетант, поважні аналітики сперечаються і спростовують один одного. З усього тільки один незаперечний прогноз: війна колись закінчиться, але швидко і безболісно це не буде. Але й Україна не буде такою, якою була до цієї війни.
НЕДІЛЯ, 14 СІЧНЯ. Немов за розкладом, зустрів у ліфті першу ялинку, яку несли “до контейнерів”. 2023-й відійшов остаточно. На виході з під’їзду зустрів незнайомого чорного кота. Пекельна тварюка нявкнула та відійшла, поступаючись дорогою. Спокусливо сприйняти котячу ввічливість як добрий знак.