Чи є у сумчан шанс наблизитись до європейського рівня утилізації відходів

R.: Планом передбачено, шо на четверту чергу полігону у Великому Бобрику будуть везти сміття не лише з Сумської громади, а й з навколишніх районів.
О.І.: Саме так. Зараз будується третя черга полігону, бо потужності другої черги вже закінчуються. Третя черга полігону розрахована саме на приймання відходів, які будуть везти з Сумської громади. З урахуванням всіх моментів та технології закриття полігону – стабілізації грунту та майбутньої рекультивації, друга черга зможе приймати сміття ще десь півтора-два роки. Планувалося, шо в цьому році ми відкриємо третю чергу, але плани зламала війна. Однак, якщо все буде нормально, все ж на початку наступного року ми повинні її ввести в експлуатацію.
Четверта ж черга полігону вже буде використовуватися Сумським кластером, і сюди будуть везти відходи не лише з Сумської громади, а й з громад навколишніх районів. Таких кластерів у Сумській області буде всього лише три. І ми розуміємо, що вартість проєктування та будівництва четвертої черги буде чимала. Тому всі громади, які згідно «Регіонального плану управління відходами» будуть вивозити сюди відходи, повинні взяти участь у цьому проєкті на умовах співфінансування, відповідно до тих об’ємів, які планують вивозити на полігон. Крім того, звичайно ж, так само, на умовах співфінансування, вони повинні будуть й сплачувати кошти за оренду земель полігону. А ще Сумська громада зараз має договір з Верхньосироватською громадою, на землях якої знаходиться полігон, про соціально-економічну співпрацю. В цьому році загальна сума по цьому договору склала приблизно 12 мільйонів гривень.
Для того, щоб побудувати полігон, потрібно багато часу й зусиль. Ну й, звісно, коштів. Треба розробити проєктно-кошторисну документацію, укласти договір на оренду землі, розробити оцінку впливу на довкілля (ОВД) тощо. Ну, і саме будівництво. ОВД – це десь рік, як показує практика, проєкт – теж мінімум півроку, будівництво – теж рік. Тобто в наступному році треба вже цим займатися. Дивіться, ті громади, які повинні згідно регіонального плану вивозити сюди сміття, мають закрити свої звалища, тобто полігони, які не відповідають технічному і санітарному стану, до 2027 року. Це той термін, який необхідний для побудови нового полігону. Тобто особливо зволікати немає часу. Четверта черга полігону передбачає загальну площу 22 га. І ця ділянка землі знаходиться у державній власності, зараз триває її передача в комунальну власність Верхньосироватської сільської ради. І поки вона не передана, громада не може передати цю ділянку нам в оренду, відповідно, ми не можемо нічого там будувати. Не можу сказати, у скільки обійдеться спорудження четвертої черги полігону, але думаю, що це, мінімум, кілька десятків мільйонів гривень на нинішній час. А враховуючи реалії, вона може значно вирости до того часу, коли почнеться проєктування і будівництво. Ще раз хочу сказати, що згідно Регіонального плану, у навколишніх районах всі полігони будуть закриті, бо вони не відповідають нормам, і у нашому кластері залишиться лише один полігон – полігон, який розташований у Великобобрицькому старостинському окрузі Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

R.: Але ж громади теж можуть поставити сортувальні лінії і везти до вас вже відсортоване сміття.
О.І.: Є Національний план план управління відходами, є Регіональний план, і повинні бути розроблені місцеві плани. Всі вони мають бути пов’язані між собою. Якщо передбачено планом, що в Сумах повинна бути сортувальна лінія, значить вона повинна бути і в місцевому плані, і в регіональному. Якщо вона не передбачена у Краснопіллі, бо там невелика громада, і невеликий об’єм відходів, то там її й не буде. Ми повинні розробити у наступному році місцевий план, ми вже почали над цим працювати, створили робочу групу. Всі місцеві плани повинні бути узгоджені з регіональними. І більше того, затверджує наш місцевий план обласна влада. Все повинно відповідати регіональному плану. Якщо щось міняється у регіональному плані, то ми теж повинні внести зміни. Так само і в національному плані. Тобто, все повинно бути узгоджене і затверджене.

R: Чи будуть збиратися небезпечні відходи?
О.І.: Регіональним планом передбачено, що ми повинні організувати й приймання небезпечних відходів. Ми цим питанням зараз займаємося разом з «Чистим містом». Потрібно придбати спеціальний автомобіль для того, щоб він був обладнаний для прийому тих же ламп, батарейок, медичних відходів. Повинно бути також спеціальне приміщення для складування. Крім того, новим Законом передбачено, що діяльність саме з переробки небезпечних відходів повинна бути ліцензована. Збирати такі відходи можна без ліцензії, а от переробка потребує ліцензування. Хто їх буде видавати – поки що невідомо.

R.: Чи передбачено будівництво сміттєпереробного заводу, адже кілька років тому навіть була виділена земельна ділянка?
О.І.: Передбачено Регіональним планом, що до 2030 року ми повинні його побудувати, бо це теж необхідна ланка у процесі максимальної переробки та утилізації сміття. Але для того, щоб він ефективно працював, потрібно зробити багато чого. По-перше, організувати роздільний збір сміття, поставити сортувальну лінію і так далі. Друге – на сьогодні так і не вирішене питання земельної ділянки. Було рішення Сумської міськради від 15 вересня 2020 року, яким ТОВ «Лєст-інвест» було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки для будівництва та обслуговування сміттєпереробного заводу. Але сама земельна ділянка площею 5,3 га в оренду не надана. Крім того, побудова такого заводу коштує десь 20-25 мільйонів євро. На сьогодні інвестора, який вклав би такі кошти немає, перш за все тому, що ми прикордонна область, де йдуть воєнні дії. Ризики дуже великі.

R: Як Ви вважаєте, чи є у нас шанс хоч трохи наблизитися до європейського рівня збору та утилізації відходів?
О.І.: Ми можемо поставити хоч мільйон контейнерів для роздільного збору сміття, але поки люди не усвідомлять важливості такого сортування, діла не буде, і до Європи будемо рухатися довго. Тому тут ще потрібна просвітницька місія, інформованість населення. Це перше. По-друге, нам потрібно охопити весь цикл збору, сортування, переробки та повторного використання. Все це реально, але потребує часу, за один-два роки цього не зробиш. Але, безперечно, потрібно займатися цим питанням, і хоч потроху, але рухатися до того рівня, який є в Європі.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції «Всі Суми Панорама-Медіа» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.