Бойова нація

Щоденник сумчанина

ПОНЕДІЛОК, 1 СЕРПНЯ. Те, що в платіжках зветься “Постачання ГВ”, зникло з життя. Тобто, немає гарячої води. Тільки встиг, рачкуючи, обробити ганчіркою найбрудніші закутки, як сталося воно – планове випробування мереж. Це така романтична насолода – бігати з гарячими каструлями від плити до ванної, закохано і перелякано поглядаючи на газовий лічильник! А “моржувати”, або гратися у полярника під холодним душем – ще те задоволення. Потім знайти у мережі інформацію про те, як воно корисно і тим зігрітися. Корисно чи ні – але неминуче, тож змиріться, люди!

ВІВТОРОК, 2 СЕРПНЯ. День аеромобільних військ України. Вперше за багато років нічого про це не писав, навіть до пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам не ходив. Не забув, просто не склалося. Тільки із місцевих ЗМІ дізнався, що все було як годиться. Сказали слова, поклали квіти. Звичної з минулих років “синьоберетної гульні” в місті теж не помітив, принаймні, ввечері. А день пройшов на околиці міста, серед природи. Ще бабця моя казала, що сьогодні Ілля воду той… зіпсує, тож від завтра купатися не можна. Пішов до річки – дощ! Щось бабуся таки знали.

СЕРЕДА, 3 СЕРПНЯ. Чолов’яга звернувся по “закурити”. Пристойний на вигляд, але якийсь полинялий. Здобув мою прихильність компліментом: “Я ж бачу, що ти такий самий, як оце я”. Побалакали про різне. Розповів, що “записався на гуманітарку, але втік”. Казав, що черга зібралась така, що “Ой, мама!” Жіночки такі широченькі, чоловіки огрядні. А тут якась баба каже, що на всіх не вистачить. Отак виникло напруження, з’ясування, хто за ким стояв і куди відходив. Штовхаються, каже, мало не б’ються. Отакі ми є, українці, бойова нація. Свого не віддамо, навіть, якщо воно на всіх не ділиться! А той мужик – боягуз. Такий самий, як оце я.

ЧЕТВЕР, 4 СЕРПНЯ. Гроза і злива. Кросівки – мов дві жаби. Треба писати, та сама природа провокує до медитації з перспективою засинання. Боровся із собою, але капітулював, здався у полон. Або сам себе переміг. День без наслідків і висновків.

П’ЯТНИЦЯ, 5 СЕРПНЯ. Телефон повідомляє через SMSки про неконтрольоване підключення послуг, які я не замовляв. З відповідною зміною розміру оплати. Та не нахабно, а лагідно, з обґрунтуванням: “Ми дбаємо про клієнтів”. Вже втомився від їхніх турбот, в понеділок піду спілкуватися з живими людьми, а не телефонними голосами.

СУБОТА, 6 СЕРПНЯ. День – такий собі, а ніч з інтригою. Десь о другій годині в когось з’явилося до мене термінове питання. Шкрябається у двері. Не стукає делікатно, не гатить, а саме шкрябається якимось складним умовним шкрябом, може це пароль, який я повинен знати. Сплю і слухаю. Бувало, багато разів підхоплювався вночі, зустрічав заблукалих алкашів, скеровував бомжів кудись навздогін “рускому воєнному караблю”, але то були відверті виклики. А це якийсь конспіратор, може шпигун.

НЕДІЛЯ, 7 СЕРПНЯ. Вранці бачу під дверима пляшку, банку з-під коли і відверту калюжу. Ось що буває, коли не відчиняти двері на незнайомий “шкряб”! Полінувався начистити пику, завтра воно ще до когось полізе! Вибачайте мені, незнайомі люди. Приречено берусь за віник.