Узурпатори і провокатори

За Кілька Годин До Трампа / путін Прагне Війни / Дві Різних України / Чого Прагне Зеленський

Треба сказати від самого початку про всяк випадок – цей «підвальчик» написаний до заяви президента США Дональда Трампа, оголошеної 14 липня. Тобто автор знати не знає, про що промовить Трамп, бо пише ці рядки акурат 14 липня по полудні за київським часом.

Зміст заяви начебто мусить бути антиросійським, антипутінським, президент США начебто оголосить нові санкції щодо росії та розпочне своє трампівське постачання зброї для України.

Цій різкій зміні риторики передував ряд подій. Трамп зробив усе можливе, щоб путін розпочав перемовини про мир, тобто запропонував серйозні спільні проєкти і великі поступки зі свого боку (в основному, за рахунок України, звісно). Це була дуже потужна пропозиція, відмовитись від якої було дуже складно. Трамп розраховував, що путін піде йому на зустріч. Але той уже має в кишені іншу пропозицію – від Китаю. І як тільки Китай відчув, що кремль почав розмірковувати, чи не може всидіти на двох стільцях, одразу ж зробив гучну заяву. Ви її чули, напевне: Пекін не може дозволити росії програти в цій війні.

Тож для США остаточно стало зрозуміло, що концепція, над якою вони працювали останні півроку, не робоча. росія продовжить воювати, Китай продовжить підживлювати цю війну. Тож якщо не дати Україні додаткової допомоги, війна розповзеться далі, до країн НАТО.

Принаймні, наразі все виглядає саме так. Але ж ніхто не може передбачити Трампа!
Ви вже знатимете, і зможемо разом порівняти очікування та реальність.

Тим часом ворог тисне і планує посилювати у найближчі 60 днів наступ. Головні напрямки, де кацапи мають успіх: Покровський і Новопавлівський, тобто схід і південь. Наразі захоплення Покровська відкриє шлях на Дніпро. І це погані новини.

Гарні новини полягають в тому, що на нашому Сумському напрямку ворог зупинений. Так, точаться жорстокі бої, але ЗСУ вдало атакують і знищують живу силу ворога у великих кількостях. Так що Суми у відносній безпеці, принаймні, щодо окупації. З приводу іншого ви й самі знаєте, на жаль.

До речі: втрати ворога у техніці зменшуються щомісяця, а втрати живої сили, навіть за даними українського Генштабу, налічуються в кількості 1000-1100 військових, що відповідає планам російських збройних сил (до 30 тис в місяць своїх громадян планує втрачати на війні МО росії).

Наші втрати наразі невідомі. Але території ми втрачаємо щоденно, і цього приховати неможливо.
Наскільки вистачить такого напору у москалів? Напевне, до жовтня-листопада. І важко сказати, куди вони дістануться до цього часу.

Тим часом всередині України існують наче два різних світи.

Здається, величезна кількість громадян разом із можновладцями, яких вони обрали, не розуміють, що питання відбудови України після війни не актуальне, бо ніякого «після війни» елементарно може і не статися. По-перше, війна триватиме невизначено довго навіть при активній допомозі США та НАТО. По-друге, якщо війна закінчиться в найближчому майбутньому (2-3 роки), то немає жодного аргументу на те, що це буде перемога України. Принаймні, прямо на зараз ситуація виглядає хоч і не критичною, але негативною. Контрнаступи, враховуючи нестачу зброї і особливо людей і небажання цих людей йти до ЗСУ – неможливі.

А як без контрнаступів повертати території і здобувати перемоги? Хто це робитиме за нас? Колумбійці? Так, ці можуть. Безстрашні, вмотивовані, вмілі бійці. Їх стає в лавах ЗСУ все більше.

Але якщо колумбійцями командує дебіл, то навіть і колумбійці не в змозі принести перемогу Україні.

Тим часом в країні йде зачистка незгодних. Можна довго говорити про те, хто такі Буткевич і Шабунін, згадувати, де вони помилялися і що зробили не так, але те, як одного бусифікували, а іншому виписали підозру, говорить лише про одне – часи безпрєдєлу повернулися. Траплялися й раніше, звичайно, подібні історії, але цей подвійний удар, нанесений відкрито, зі заздалегідь підготовленою інформаційною складовою – вже не сигнал, не дзвіночок. Це вже сталий процес імені Татарова-Єрмака. І говорить він про те (як, до речі, і ситуація з санкціями проти Петра Порошенка), що віднині ніхто не застрахований. Ні опозиційний політик, ні журналіст, що критикує владу, ні непідвладний громадський діяч.

Підкреслю, річ не в політичних чи якихось інших симпатіях. Річ у принципах і правилах, за якими житиме країна. І якщо це буде клон Білорусі чи маленька копія росії, то за що йде війна тоді? За яку свободу, право вибору чи що там ще? Якщо у нас буде такий же самий авторитаризм, як у них?

Силовики кошмарять бізнес нині, як не кошмарили за часів Януковича.
То, може, якщо у росії при владі фсб, в Україні владу поділять «зелені» та менти? Хоча б поіржемо, правда ж?
Сумно це все.

Та не горюйте, Зеленський не дасть нас образити. Він же найчесніший президент на Землі. Головне, молитися, щоб він не кидав Україну і кожного з нас. Для цього, хочеться вірити, немає жодних підстав. Ще кандидатом у президенти він пообіцяв, що обирається на один термін, і на другий балотуватися не збирається. Єдине, забув уточнити, скільки триватиме цей «один термін». Це так же дотепно, як і назва його партії «Слуга народу». Це й само по собі дуже смішно, але, головне, ніхто не знає, саме якому народу служать у цій партії. Там же не написано, що українському, так?

Та нещодавно Володимир Олександрович розвіяв усі ці наглі інсинуації, спекуляції та маніпуляції. Він заявив прямо, нічого не приховуючи, що …не збирається керувати країною 30 або 35 років. Він же не путін.

По-перше, цікаво, що путін керує росією 25 років. Можливо, наш президент уміє заглядати в майбутнє? А, по-друге, враховуючи вищезазначену практику Зеленського у грі зі словами, чи варто сприймати це повідомлення, як таке, що виключає його перебування при владі 30 чи 35 років, але не виключає можливості залишатися президентом на термін, менший від 30 років? Наприклад, 29?

Бережіть себе. Допомагаємо ЗСУ. До нових цікавих зустрічей.