Вони вже тут… Не вже, а знову!

ПОНЕДІЛОК, 26 ТРАВНЯ. День звичайний, тобто, божевільний. У самому місті, начебто, нічого екстремального не відбувається, але навкруги все вибухає й горить. І в ближньому прикордонні, так само і в Україні. Ну і в рф, звичайно, бо там все це вигадали, організували та запустили світом. А війна – вона ж як той соціально безвідповідальний кіт – нагуляється і додому повернеться. Сам гуляю містом у супроводі жорсткого когнітивного дисонансу, вибачайте на слові. На одноповерховій вуличці неподалік від пораненої ракетами Петропавлівської працює “самогонна точка”. Її можна визначити, придивившись до специфічного контингенту, що броуновськи рухається навколо. Навпроти – будинок пристойного, заможного навіть вигляду. Там десь встановлено акустичні колонки чи щось подібне. Приємний доброзичливо-суворий голос промовляє євангельські тексти. Десь у небі бабахає. У кожного власні справи. Єдиний безумовний позитив – наші люди повертаються з полону.

ВІВТОРОК, 27 ТРАВНЯ. Вночі – КАБи і БПЛА по місту. Всі міжнародні події перетворились на танці навколо Трампа. Який він там пакет санкцій вже готує? Якийсь ***дцятий, я недочув. Економічні важелі – гарна річ, але діють вони повільніше від ракет, які у рф ще не закінчились. Всі притомні політики вже не намагаються займатись вихованням путіна, бо зрозуміли, що безнадійно. Тільки дідусь Трамп з ним про щось шепочеться, ще й не признається, про що саме. Чути бадьорі анонси росіянського “літнього наступу”. Вони вже навіть зробили півкроку по Сумщині, це офіційна інформація. “Вони вже тут!”, – чую від наляканих людей. Самому не весело, але маю уточнити: не “вже”, а “знову”! Їм завжди треба “павтаріть”, бо з першого разу не доходе. Згадайте 2022-й рік, хіба вони не забігали просто до міста?! А потім кидались наступати у наступні роки! Тільки в перший рік наступу на росії не було такої стабільної “бавовни”, пам’ятаєте?!

СЕРЕДА, 28 ТРАВНЯ. День, начебто, без екстрених новин та великих потрясінь. Займався буденними домашніми справами, та несподіванки наздогнали. Випадково прочитав, що в Сумах 123 багатоповерхівки тривалий час обходились без ліфтів та світла в місцях загального користування. Через борги у ЖКГ. Чесно, думав, що такі драконівські способи стягнення боргів через “колективну відповідальність” вже не застосовуються. Виявляється – ні, можна! Саме повідомлення – про те, що ось нарешті питання вирішено, електрику увімкнуть, ліфти запрацюють, завдяки роботі МВА. Словом: “Які ми молодці!”. Наче механізм стягнення боргу саме з боржника, без “кошмарення” сусідів – це щось надзвичайне, надприродне!

ЧЕТВЕР, 29 ТРАВНЯ. Від поважних людей чую про те, що скрізь росіянські “кроти”. Тож щиро радять: “Не балакай багато, фільтруй свої щоденники”. Дійсно, змінилось ставлення до процесу обігу інформації. Колись ми писали про кожну яму на дорозі, про кожний кривий паркан, а вже як у місті щось загориться – так як же ж без фото на першій сторінці! Бути першими! Хто дізнався і повідомив – це ж справа честі була, їй бо! Нині мусимо говорити про життя правду, але часто – без точних цифр і координат – вимоги воєнного стану.

П’ЯТНИЦЯ, 30 ТРАВНЯ. Бачив кількох молодих хлопців із стрічками випускників через плече. Значить, традиційні “останні дзвоники” у школах відбуваються, тільки тишком-нишком, конспіративно.

СУБОТА, 31 ТРАВНЯ. Слухаю і читаю про бої на території Сумщини. Читаю в інеті, а чути просто на вулиці. Тільки щось гримне – відразу здається, що це воно і є. Аж зло бере! Боже, дай сили усім, хто за нас воює!

НЕДІЛЯ, 1 ЧЕРВНЯ. Найприємніший день тижня! Це ж тільки українці можуть вигадати: розвозить дрони фурами по російських стратегічних аеродромах! До купи – напередодні дивні пригоди з двома мостами. Ейфорії нема, але якось веселіше.