Зраз по всій країні відбувається масове звільнення посадовців облдержадміністрації вищого рівня – новий президент проводить кадрову чистку. У Сумській ОДА усі заступники колишнього голови ОДА залишаються на своїх місцях, навіть більше –
один із них – Дмитро ЖИВИЦЬКИЙ – пішов на підвищення. У вересні він був призначений заступником міністра розвитку громад і територій, яке очолила Альона БАБАК. Це перший подібний випадок за останні десять років. Звісно, у нашій розмові ми не могли обійти тему цього призначення, але більшу її частину ми говорили про подальшу долю децентралізації, зокрема на Сумщині. Скільки районів має бути у нашій області, чи будуть громади в 2020 р. об’єднувати примусово, чи виділятимуться надалі кошти із держбюджету на підтримку громад – читайте в цьому інтерв’ю.
r: Чим обумовлено ваше призначення заступником міністра по справам громад?
Дмитро Живицький: Обумовлено, напевне, тим, що під час роботи в облдержадміністрації ми багато що робили вперше в Україні, змінювали правила і не боялися це робити. Сумська ОДА із заскорузлого державного органу перетворилася на сервісний орган, який допомагає, сприяє, підтримує. Більшість звернень до Сумської ОДА вирішувалися позитивно. Разом із активними представниками громадянського суспільства ми реалізували велику кількість проектів. Цей досвід роботи у Сумській області був оцінений. До того ж декілька людей, з якими ми плідно співпрацювали, стали народними депутатами, зокрема Вікторія ПІДГОРНА і Олександр ФЕДІЄНКО. Вікторія очолює потужну громадську організацію Smart sity, Олександр – Інтернет-асоціацію України. Мабуть, також зіграла роль особисте знайомство із нинішнім прем’єр-міністр Олексієм ГОНЧАРУКОМ. Мені надійшла відповідна пропозиція, з якою я після певних роздумів погодився.
r: Але Ви були знайомі з прем’єром Олексієм Гончаруком до цього?
Д.Ж.: Так, ми знайомі з початку 2013 року, бо разом були співзасновниками нової політичної партії – «Сила людей». Він приїздив у Суми на презентацію партії, потім ще двічі був як керівник Офісу ефективного регулювання (BRDO), який він очолював. Також ми співпрацювали з нинішнім міністром енергетики та екології Олексієм ОРЖЕЛЕМ щодо протидії монополістам в енергетиці, тож знайомі з ним особисто. Тепер я прекрасно розумію, як працює система управління державою, як відбувається процес прийняття рішень – від сільради до Кабінету міністрів. Також є розуміння, які механізми держуправління працюють нормально, які ні, що треба змінювати. З цим досвідом я йду до міністерства. Безумовно, перед призначенням був відбір.
r: Чим саме ви будете займатися у міністерстві?
Д.Ж.: Основне завдання Міністерства розвитку громад і територій – зробити так, щоб люди жили в добробуті. Безпосередньо буду відповідати за регіональний розвиток. Реформа децентралізації затягнулася, тому зараз потрібні швидкі, потужні і правильні кроки, щоб її завершити. Зокрема, я буду формувати політику регіонального розвитку та управління розподілу ресурсів на цей розвиток. Необхідно буде створити відповідний проектний офіс у міністерстві, це запуск агенцій регіонального розвитку в областях, а також створення відповідних проектних офісів у громадах. Ми маємо відійти від ще радянського підходу «освоєння коштів», як це зараз відбувається на реалізацію конкретних проектів з такими ж конкретними цілями і задачами. Тобто я відповідатиму за конкретні реформи. Ресурси в країні є, але їх частково розкрадають, частково використовують вкрай неефективно. Це треба припинити. Україна – потенційно багата країна, у нас є все, щоб жити гідно і заможно, це не пафос і не жарт. Нам заважають безгосподарність і корупція – їх треба подолати.
r: Нинішня влада ще не досить чітко висловили свою позицію щодо децентралізації в країні. Ви, як заступник міністра, можете її зараз коротко сформулювати?
Д.Ж.: Децентралізація – одна із головних задач нинішнього уряду, вона буде продовжена. Вона навіть піде далі, ніж раніше планувалося. Скажімо, раніше планувалося укрупнення районів, але може так статися, що районів взагалі не буде. Не виключаю такої можливості. Громади мають стати самодостатніми. Від всього зайвого, від старої системи треба позбавлятися. Можливо, і області скоро стануть непотрібними. Остання заява – це дещо провокація, але все може бути. Децентралізація має завершитися у 2020 році, як попередньо і планувалося.
r: Чи означає це, що громади перед цим мають отримати усі можливі права – розпоряджатися землею, видавати ліцензії на видобуток місцевих корисних копалин на своїй території?
Д.Ж.: Безумовно, так і має трапитися. Громади повинні отримати максимум влади, бо це заклик до відповідальності окремого громадянина. Зараз багато хто може сказати, що від нього нічого не залежить, що у всьому винувата районна, обласна чи центральна влада. Коли ж громади отримають всю повноту влади, жалітися буде ні на кого, а громадяни мають швидко зрозуміти, що саме від їх зусиль, від їх вибору залежить їх життя. Так, це відповідальність, але іншого вибору у нас немає. Звісно, ми не маємо втратити керованість процесом, тому це буде поступовий перехід зі скороченням повноважень державних органів. Після роботи в ОДА на 350% впевнений – районні ради і районні адміністрації абсолютно непотрібні. Префекти, які замінять державні адміністрації, будуть слідкувати за законністю рішень, які вони приймають. Назва «префект» попередня, вона може змінюватися. Звісно, у кожному районі, якщо вони збережуться, префект не потрібен, можливо, буде одна префектура на область. Збереження системи адміністрацій раніше диктувалося намаганням зберегти вертикаль влади і впливу на управління певними фінансовими потоками. Сьогодні підходи інші, такої зацікавленості немає. Колись, у 2015 році, я пожартував, що на посаді заступника голови ОДА моє головне завдання – ліквідувати облдержадміністрацію як таку. На цій посаді мені це не вдалося зробити – сподіваюсь досягнути цього на посаді заступника міністра.
r: Уточнення по Сумщині – на ваш погляд, у нас має бути 5 чи 6 районів? Наскільки оптимальним є нинішній перспективний план створення громад?
Д.Ж.: Райони, на мою думку, варто взагалі ліквідувати, тож питання, скільки їх має бути, зніметься само собою. Цього зараз ніхто не скаже, перспективний план можна змінюватися. Є різні підходи, зараз говорять, що їх поки може бути три. Все повинно будуватися, як я вже казав, від інтересів окремого громадянина –де треба його лікувати, де має бути потужна, сучасна школа для його дітей, де поліцейська дільниця, де пожежна станція – щоб швидка чи пожежна машина приїхала за 10 хвилин, щоб адмінпослуги можна було отримати якомога ближча до житла. Всі ці розрахунки мають бути затверджені до Нового року. Це ще потребує остаточного з’ясування. Неспроможні сільські громади в області треба об’єднувати примусово. На мій погляд, із тих, що вже існують, їх десь чверть, тобто 25%.
r: Чи відомо вам, чим обумовлена вимога Кабміну до громад повернути кошти, виділені їм раніше, у 2019 році, на соціально-економічний розвиток?
Д.Ж.: Вже з’явилося декілька міфів щодо затримки оплати у казначействі цих коштів: що ніби перехід уряду до ручного управління коштами, що ніби коштів в бюджеті немає, що це політична розправа із опонентами. Це не більше ніж міфи. Зараз відбувається своєрідна ревізія – аналізується, наскільки ефективним буде витрата державних коштів на той чи інший об’єкт. Скажімо, енергомодернізація школи – це не тільки заміна вікон на металопластикові, а цілий комплекс заходів – утеплення стіні даху, встановлення сучасного теплообладнання і систем рекуперації повітря. Якщо цього немає, це неєфективно. До того ж це сфера відповідальності місцевих рада, і будемо чесними, заміна вікон не призведе до жодного регіонального розвитку. Тому, як тільки завершиться цей аналіз Кабміну, тобто більшості міністерств, кошти на ті реалізацію тих проектів, які дійсно є необхідними, знову почнуть надходити. Процес ревізії орієнтовно завершиться до початку жовтня.
r: Чи повинні кошти із Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) розподілятися між громадами так, як це відбувається зараз?
Д.Ж.: Фонд повинен існувати, це прекрасний інструмент для регіонального розвитку саме тоді, коли буде ліквідовано державні адміністрації. Тому обсяг коштів, які на нього виділяються, буде збільшено із 1 до 1,5% валового внутрішнього продукту держави. Це є у проекті коаліційної угоди, ДФРР буде розділено на два напрямки – кошти для громад і кошти на загальнонаціональні проекти – скажімо, промоцію України у світі з обов’язковою участю окремих областей. Відбір проектів стане жорсткішим, з конкурсних комісій мають бути виключені народні депутати, а також депутати місцевих рад. Також необхідно запровадити онлайн-голосування за проекти.
r: Зараз, після певної паузи, знову йде мова про ймовірні дострокові місцеві вибори, які збирається проводити нинішня центральна влада. Наскільки доцільний цей крок до завершення децентралізації?
Д.Ж.: Впевнений, що місцеві вибори до завершення децентралізації проводити не можна. Але як тільки вона завершиться, то треба йти на вибори. Зараз ще не вирішено, чи будуть райони, і відповідно, чи варто обирати районні ради. Також треба обговорювати доцільність об’єднання вже створених громад, щоб вони стали спроможними і повноцінними. На жаль, за попередні роки в окремих областях досить швидко наштампували велику кількість таких громад, щоб швидко одержати кошти на соціально-економічний розвиток громад. Зараз я назву дуже умовний показник, але… населення громади має бути не менше 15 тис. чоловік. Громади, які досі ще не вирішили, з ким об’єднатися, будуть об’єднані чи приєднані до вже існуючих примусово. Бо нині існування окремих громад – це просто збереження статус-кво окремих сільських голів чи депутатів, які бояться втратити свої посади. Держава не повинна бути заручником таких осіб. Це моя особиста позиція, але думаю, депутати Верховної Ради теж підтримають такий підхід.
r: Чи похована, на вашу думку, остаточно ідея створення «великих Сум»?
Д.Ж.: Про це можна говорити після того, як буде визначена стратегія розвитку міста. Зараз її немає. Так, деяка робота у цьому напрямку ведеться, але вона напівфейкова, проектний офіс у місті створений, але він нормально не працює. Зараз у глобальному світі міста глобально конкурують за ресурси, у тому числі за людські. Суми у цій конкуренції взагалі відсутні. Звісно, місто має розвиватися територіально, але зараз навіть великі території у місті пустують. Якщо сумчани спроможні змінити таку ситуацію на виборах – нехай змінюють.
Сергій Бондаренко
Панорама №39-2019