Григорій Рева мріє видати книгу про історію сумського футболу

Класик сумської журналістики. Навряд чи знайдеться людина у спортивному, тренерському чи вболівальницькому середовищах, яка б не знала, хто такий Григорій Рева. Григорій Миколайович – один з тих небагатьох, про кого з повним правом можна сказати – старійшина журналістського цеху. На своєму довгому журналістському шляху (який ще, сподіваюся, триватиме й триватиме) він зустрічався з багатьма відомими і знаменитими людьми, розповідав про різноманітні події, організовував футбольні команди, а його статистичні дані та підбірки, які стосуються обласного спорту, а особливо футболу – без перебільшення, унікальні.
А розпочалося все з рідних Ромен, де він народився, виріс, почав займатися футболом – свого часу грав у юніорських та юнацьких командах місцевого “Електрону”, який тоді був серед лідерів обласного футболу, у чемпіонатах області та України. Каже, що писати почав десь у сьомому чи восьмому класі – замітки до районної газети “Комуністичним шляхом”. Найпершим серйозним матеріалом, який був опублікований у місцевій районці, згадує Григорій Рева, став матеріал про трактористку зі Смілого Ганну Степанівну Мануху, яка була відзначена державною нагородою. Задля цього школяр самостійно приїхав у село, пішов до голови колгоспу, потім ще пішечки подолав пару кілометрів до поля, де працювала героїня, познайомився з нею та зробив цікавий матеріал. Ще й гонорар за нього отримав – карбованців десять. Після цього дехто з учнів та навіть вчителів почали поглядати скоса – мовляв, ти диви, який “вискочка”. Зі шкільних років – й захоплення статистикою. Мав спеціальні зошити, блокноти, куди вносив дані про зіграні матчі, склади команд, зірок сумського спорту, цікаві факти. Деякі з них збереглися ще й досі. З того часу – й любов до київського “Динамо”, бо коли батько придбав перший телевізор й увімкнув його, там якраз транслювали матч динамівців. До речі, Григорій Рева був серед тих 105 тисяч щасливчиків, які побували у 1975 році на матчі за Суперкубок між “Динамо” та “Баварією”. Каже, квиток придбав випадково, у перекупника, за подвійною ціною – за 5 карбованців. Дійсно, щасливчик, бо я читав, що на цей матч було подано більше ніж 800 00 заявок, а ціна на квитки у перекупників досягала 50 карбованців – половина тодішньої середньої зарплати. А коли київський “Сокіл” вийшов до вищої хокейної ліги СРСР, згадує Григорій Миколайович, відразу придбав абонемент на всі домашні матчі киян – він коштував 21 карбованець. Задля цього іноді доводилося тікати з останніх пар в університеті. Та це я вже дещо забіг наперед.
Отож після школи вступав до Київського державного університету імені Шевченка на факультет журналістики – та пощастило лише з третьої спроби. Навчався разом з багатьма відомими нині людьми – віце-президентом київського “Динамо” Олексієм СЕМЕНЕНКОМ, відомими журналістами та фотожурналістами Миколою МОТОРНИМ, Олександром ВЕРТІЛЕМ, Аллою ФЕДОРИНОЮ, Василем БИРЗУЛОМ, Миколою БОЧКОМ. А фізкультуру викладав знаменитий баскетболіст, олімпійський чемпіон Анатолій ПАЛИВОДА. Взагалі, доля подарувала нашому герою зустрічі та знайомства з багатьма цікавими та знаменитими людьми. Це Анатолій ДЕМ’ЯНЕНКО, Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО, Володимир МУНТЯН, Андрій БІБА, Йожеф САБО, Юрій Шундров, земляки Анатолій МОКРЕНКО, Володимир ГОЛУБНИЧИЙ, Олександр ШАПАРЕНКО, Олег ГУСЄВ та багато інших. А колись давно, сміється Григорій Рева, навіть робив матеріал з охоронцем Володимира Леніна. І вийшов він із заголовком “І дух наш мололодий”, бо недодивилися. Після закінчення університету працював у газеті “Червоний промінь”, потім запросили до обласної “Ленінської правди”, яка згодом перетворилася у “Сумщину”. Нині Григорій Рева працює на обласному радіо.
Окрема сторінка у житті нашого героя – це створення футбольних команд. Свого часу він стояв, як то кажуть, у витоків створення команди ветеранів сумського футболу “ЗеВС”. До речі, саме Григорій Рева й придумав цю назву. Тоді якраз закінчили свої ігрові кар’єри багато відомих сумських футболістів, які з задоволенням відгукнулися на цю цікаву пропозицію. Свого часу грав за ЗеВС навіть Михайло ФОМЕНКО. Команда багато їздила по області, побувала у кожному райцентрі, багатьох селах. Уболівальники приходили подивитися на гру “зірок” сумського футболу, таких як Сергій Найденко, Володимир ЛАБЕНОК, Сергій КИРІЄВСЬКИЙ, Сергій СТРАШНЕНКО, Віктор ГАЛЬЧЕНКО та багатьох інших. А потім разом з Олександром ЄЛШАНСЬКИМ Григорій Рева створив у 2000 році збірну команду сумських журналістів та підприємців, яку назвали “Пресинг-2000”. Дебютувала вона у тому ж році на Кубку Сергія Страшненка, який проходив у Піщаному. Нескромно повідомлю, що ворота “Пресингу-2000” у перших матчах захищав автор цього матеріалу. З тих пір команда провела майже 900 матчів з футболу та футзалу.
Григорій Рева говорить, що мріяв, щоб за 20 років команда провела тисячу поєдинків. Хотів запросити представників Книги рекордів України, щоб зафіксували це досягнення. Але, на жаль, стільки матчів зіграти команда вже не встигне. До речі, у свої 60 з гаком Григорій Рева виходить на футбольне поле та футзальний майданчик. І не пасе задніх – може й гол забити, й гостру передачу віддати, й у захисті відпрацювати. А якщо щось не так, не змовчить – ви собі не уявляєте, скільки відомих у Сумах людей отримували від нього “на горіхи” на майданчику і у роздягальні. А ще діставалося й дістається від нього тренерам сумських команд – не було за багато років жодного наставника, якому б не довелося відповідати на гострі запитання Григорія Реви. Інколи доходило й до погроз та образ з боку тренерів, бо ж Григорій Миколайович у футболі знає майже все і щиро вболіває за долю та майбутнє сумського футболу. Але завжди потім знаходили спільну мову та мирилися.
Ще одна мрія Григорія Реви – це книга про історію сумського футболу. Сказати, що він зробив у цьому напрямку велику роботу було б неправильно, бо робота насправді титанічна. Багато років він збирав і збирає різноманітні статистичні дані, цифри, факти, архівні фотографії. За його підрахунками, сумському футболу – вже майже 120 років. Матеріалів дуже багато. Вони зібрані, систематизовані, але вже багато років, хто б не був при владі, далі обіцянок справа не йде.
Григорій Рева — лауреат та переможець багатьох журналістських конкурсів, зокрема двічі перемагав у спортивному конкурсі від НОК України, двічі ставав кращим у рейтингу “Спортивна особистість Сумщини, відзначений нагородою “Золоте перо” від голови обласної ОДА та Почесною грамотою від Федерації Футболу Украіни.
Анатолій Поляченко, “Панорама” №23