Владика Мефодій:”Ми повинні визнати самі себе”

На наші запитання щодо сьогодення і перспектив відповідає Архієпіскоп Сумський і Охтирський Мефодій

МИНУЛИЙ РІК БУВ НАПРУЖЕНИМ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО ТРИВАЄ ІНОЗЕМНА АГРЕСІЯ, АЛЕ ЦЕРКВА СТОЇТЬ РАЗОМ З НАРОДОМ. Віра укріплюється, укріплюється церква. Зростає кількість наших парафіян, в ці складні часи люди зрозуміли, хто є хто, яка церква є правдивою на цій землі. Останні опитування свідчать про зріст рейтінгу нашої церкви серед народу. До нас пішли люди, це важливий підсумок року! Тільки на Сумщині розпочато будівництво п’ятидесяти храмів. Люди самі проміж себе збирають кошти і будують храми – це важливий показник.

ТІЛЬКИ В СУМСЬКІЙ ЄПАРХІЇ П’ЯТДЕСЯТ ЧОТИРИ СВЯЩЕННИКИ ВИЯВИЛИ БАЖАННЯ ВИЇХАТИ НА ФРОНТ І ПРАЦЮВАТИ ТАМ ЯК КАПЕЛНИ.

Вони вже відвідували наших воїнів у місцях бойових дій, їздили на фронт почергово. Серед них благочинний протоієрей Ігор МУРИЙ з Ромнів, багатодітний батько, має троє дітей, за всіма законами не повинен їхати туди, він сказав: “Як це мої парафіяни будуть воювати, а я сидітиму тут?!” І поїхав на фронт. Це свідчить про те, що в людях укріплюється віра, панує здоровий моральний дух? і особливо це виявляється через священників. Священники, які їдуть на фронт, проходять підготовку на спеціальних курсах, які організувала наша церква спільно з Мінистерством оборони. Там з людьми працюють фахові військові психологи. Розумієте, там війна, людям доводиться бачити кров, каліцтво, смерть. Не кожен це витримає, до того ж треба виконуват свій обов’язок священника.

ВЕЛИЧЕЗНА КІЛЬКІСТЬ ПАРАФІЯН З СУМЩИНИ ВІДВІДАЛА КИЇВ В ДЕНЬ СВЯТКУВАННЯ ХРЕЩЕННЯ РУСІ.

З кожного району, з кожної парафії там були представники. І тут особливо хочу подякувати нашій місцевій владі, яка поставилась до події з розумінням, допомогла транспортом, організувала поліцейську службу заради забезпечення порядку. Також важливою подією року є освячення храму у Липовій Долині, на яке прибув сам святійший патріарх Філарет. Місцеві люди самі збудували цей храм на місці, де стояв старовинний козацький собор, який було знищено. Це було величезне свято, приїхало багато людей з районів, були представники влади місцевої і обласної, тобто подія привернула суспільну увагу. Доречі, завдяки сприянню посадовців мені дуже просто було прийняти святійшого патріарха. Треба зазначити і добру волю простих людей в цій справі. Наш земляк і парафиянин Микола КРАМАР подарував святійшому патріарху картину відомого французького художника українського походження Миколи ГЕ “Розп’яття Христа”. Дуже цінний дар, зроблений від щирого серця. У зв’язку з будівництвом храмів треба пригадати будівництво храму в селі Волошинці Роменського району, ще в селі Сахни на Конотопщині міська громада перейшла до нашого патріархату і побудувала свій храм всього за один рік. Багато священників повертаються з подяками від командирів за спасіння воїнів. Храми на Сумщині будуються дуже активно. У селі Андріївка Роменського району відновлюється Свято-Покровський храм, в якому колись молився Тарас Шевченко, це дуже важливо, бо ініциатива грунтується на бажанні людей. Багато храмів будується в Сумах, зокрема хочу відзначити храм на вул. Добровільній, який присвячено пам’яті воїнів, які віддали своє життя за Україну в АТО. Кожне ім’я буде написано на особливій дошці, будуть всі портрети. Бо це люди, які загинули не заради чогось матеріального, а віддали життя за найсвятіше, що може бути, за Батьківщину, за свій народ. Взагалі, всі храми, які будуються чи були вже освячені в минулому році, перерахувати неможливо. Пригадаю нові храми на вул. Харківській, Нахімова. По області нові храми в Бурині, Ромнах, Конотопі. Це ще далеко не все. Загальний підсумок такий, що віра серед суспільства зростає і укріплюється.
ОСОБЛИВО ХОЧУ ВІДЗНАЧИТИ ВОЛОНТЕРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ. Є серед нас такі люди, які регулярно виїздять на фронт і везуть допомогу нашим захисникам. Серед них і священники, і просто парафіяни . Згадав би Оксану ФЕДЬКО, Степана КУЗЯ, Лідію ШЕРЕМЕТ. Не можу навіть всих перерахувати поіменно, але це дуже добрі, віддані своїй справі люди. Збирають одяг та взуття, готують якусь смачну їжу, купують медикаменти, привозять листи. Всі ці люди заслуговують на щиру подяку за їх самовідданість. Є серед них такі, хто займає високі посади, але турбуються про таке, щоб хліб до солдат приїхав гаряченьким. А це не дрібниця! Вони мають такі добрі серця, що дивуєшся.

МИ СПІВПРАЦЮЄМО І ДРУЖИМО З ІНШИМИ ХРИСТИЯНСЬКИМИ КОНФЕСІЯМИ.

Особливо хочу відзначити протестантського пастора Віталія ОРЛОВА, який започаткував велику справу — суспільно молитись за Україну і її народ. Уявляєте, вже тисяча днів молитви, майже три роки! І моляться всі конфесії разом. Як почались події на Майдані, так вони почали молитись.ю і до них приєднуються інші люди. Взагалі хочу відзначити високий духовний рівень всих наших конфесій. Словом, суперечок нема, плідно співпрацюємо.
В СВІТІ ТРИВАЄ ПРОЦЕС ВИЗНАННЯ АВТОКЕФАЛІЇ КІЛЬКОХ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ, серед яких і наша. Зрозуміло, що це справа не одного дня, але все рухається в належному напрямку, вселенський патріарх налаштований визнати нашу церкву, зараз іде процес вироблення відповідного механізму. Існує кілька церков, які не є визнаними офіційно, серед них, наприклад, ефіопська, вірменська та інші. Але там люди вважають, що якщо Господь створив народ, то цей народ має право на свою церкву. Я так скажу, що ми повинні визнати себе самі, оце є метою. А чи дадуть десь якийсь папірець — то справа другорядна, це має значення для людей малообізнаних. Найголовніше — це спасіння душі.

КОЛИ РОЗБИВСЯ РОСІЙСЬКИЙ ЛІТАК, ОЦІНКА ПОДІЇ В НАШОМУ СУСПІЛЬСТВІ НЕ БУЛА ОДНОЗНАЧНОЮ.

Зрозуміло, що часи зараз не прості, в світі йдуть війни, і не тільки на нашій землі. Зрозуміло, що виступ ансамблю пісні та танцю там, де йде війна, гинуть безвинні люди, діти гинуть — це недоречно. Вони не повинні були туди летіти, це не начасі, як пісні та танці під час чуми. Це потрібно було розуміти і діячам Міністерства культури та іншим керівникам. Насправді йдеться про те, чи виживе весь сирійський народ. Від нас потрібна глибока молитва за мир на тій землі та співчуття. Зараз ми приймаємо СМС-повідомлення від людей, які прощаються з життям. Так і пишуть, що сусідів вже вбили, до них доходить черга. Уявляєте, який це жах?! Тож ніякі гуляння в такий час недоречні. Цей ансамбль не повинен був туди летіти. Зараз потрібна загальна молитва за мир, щоб гріхи, які зараз допускаються в Сирії, не перейшли на весь світ.

ПРИКЛАДОМ Є ПОЗИЦІЯ НАШОГО УРЯДУ ЩОДО ОКУПОВАНОГО КРИМУ І ЧАСТИНИ ДОНБАСУ.

Так, там іде війна, там багато ворогів, але ж прийнято рішення не припиняти постачання на ці території води, газу, електроенергії. Там живуть наші люди, ми не маємо права їх покинути у біді. Тому, коли на війні хтось гине, церква не радіє, а закликає до співчуття. Особливо ми виступаємо проти терористичних актів, що тепер в світі трапляються частіше. Зрозуміло, що в когось загинули батьки або діти, але людина не мусить піддаватися емоціям, треба уникати крайнього виявлення своїх почуттів. Людина мусить пам’ятати, що Господь все бачить, Бог виправить ситуацію. Зараз в багатьох країнах Африки йде війна, почався голод, люди намагаються врятувати себе і своїх рідних, звідси величезний наплив біженців до Європи. Статистика надає жахливі цифри: 5 тисяч людей загинули у морі! Навіть така організована і дисціплінована країна, як Німеччина, не взмозі впоратись з величезним потоком біженців. Але ж світова громада не лишається байдужою, в світі знаходяться сили, які допомагають тим, хто цього потребує. Зокрема Папа Римський Франциск особисто допомогає людям, які потрапили у біду. Зокрема римо-католицькі священники і архієреї працюють в Донецькій і Луганській областях.

НЕ ЗВАЖАЮЧИ НА СКРУТНІ ОБСТАВИНИ СЬОГОДЕННЯ, ВПАДАТИ У РОЗПАЧ НЕ СЛІД.

В Письмі сказано, що бездуховний ніколи не насититься. Але важливим є не матеріальний план, а духовність. Господь наш не ходив у шатах, не їздив у каретах, але прожив життя земної людини і відрізнявся від інших тільки святістю. А так він прожив земне життя, багато терпів і навіть переміг саму смерть своїм воскресінням. Бажаю всим пам’ятати Господа, а до ближніх ставитись із любов’ю і співчуттям, завжди надавати підтримку, а також любити свій народ і Батьківщину. Народ наш поміняється, в Україні зростає патріотична молодь. Ми приймаємо тисячі вітань зі святами, і ось я читаю, що пишуть вчорашні будівельники, а нині — солдати, захисники України. Вражає, які тільки мудрі ці прості люди! Просто душа радіє. А щодо єдиної церкви, скажу так: коли нашим московським братам Бог дасть мудрості і розуміння, коли їм відкриється правда Божа, тоді церква буде єдина. А силою тут нічого не зробиш, потрібні терпіння і мудрість.

Олексій Сікорський, “Панорама” №3