Суми: новини, події, коментарі

Нотехс - будівництво у Сумах

Якісна освіта має бути доступною кожній дитині

150
Закриття спеціальних шкіл-інтернатів – це злочин проти дітей з особливими освітніми потребами – переконана народна депутатка Тетяна Скрипка.

Ніхто не прагне народити дитину з інвалідністю. Обмежені фізичні можливості малюка – від народження чи в результаті хвороби – стають тяжким ударом для його батьків, оскільки передбачають суттєві зміни в житті сім’ї. Дитина з суттєвими вадами здоров’я може потребувати корекційних та реабілітаційних процедур, щоб зберегти хоча б ті фізичні можливості, які вона має, та максимально пристосувати її до життя в суспільстві, самообслуговування. І батьки відразу опиняються перед дилемою: як заробляти гроші на життя, роботу з фахівцями і необхідні процедури і в той же час постійно займатися здоров’ям дитини, возити її на заняття та курси реабілітації, робити необхідні вправи і процедури вдома?

А ще така дитина, як і всі інші, має право на освіту. Добре, якщо її особливості дозволяють навчатися за звичайною освітньою програмою і в умовах звичайної школи або передбачають мінімум змін. А якщо ні? Якщо вона має тяжку розумову відсталість чи в неї відсутній зір?

Зараз українське суспільство взяло курс на інклюзію в школах, і у багатьох випадках це виправдано. Але чи всі школи мають можливість забезпечити повноцінний освітній процес для дітей з особливими освітніми потребами? Зокрема, в селах, де вчителям часто доводиться суміщати два-три предмети, бо бажаючих їхати працювати в маленькі населені пункти немає? Звідки тут візьмуться кваліфіковані асистенти вчителя і фахівці з корекції та реабілітації?

На сьогодні в Україні ще існує мережа спеціальних шкіл для дітей з обмеженими фізичними можливостями. Як правило, це інтернатні заклади, де діти з певними проблемами здоров’я перебувають цілодобово або більшу частину дня, навчаючись за адаптованими програмами з допомогою відповідних спеціалістів. Є такі школи і на Сумщині. Чому вони можуть опинитися на межі закриття і де навчатимуться їх учні, які з’їжджаються у ці заклади з усієї області? Чи можливо уникнути закриття спеціальних шкіл і чи зацікавлена у цьому обласна влада?

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ПІДХОДИТЬ НЕ ВСІМ

– На Сумщині є мережа інтернатних закладів – це вісім спеціальних шкіл, в яких навчаються діти з проблемами здоров’я, та два реабілітаційних центри, – розповідає начальниця Департаменту освіти і науки Сумської ОДА Вікторія Гробова. – Є школи, де навчаються діти з порушеннями зору та порушеннями слуху з усієї області, та школи для розумово відсталих дітей. Кількість учнів у них різна – є 100, 150, 200 дітей. Ця мережа свого часу створювалася так, щоб школи для розумово відсталих дітей були розподілені по області і обслуговували різні райони. Адже батьки цих дітей, які не відмовилися від них, повинні мати можливість забирати дітей на вихідні, на канікули. І не у всіх є можливість їздити на інший кінець області. Таким чином, кожна школа обслуговує кілька громад.

Фінансуються такі заклади спільно: держава перераховує субвенцію на оплату праці педагогів, а комунальні послуги, харчування дітей, розхідні матеріали та зарплату працівникам, що не є педагогами, оплачує обласна рада. Мова йде про досить великі суми – понад 10 млн грн на кожен заклад – але сьогодні про скорочення не йдеться! Далеко не у всіх громадах організовані умови для інклюзивного навчання і є відповідні працівники. Нормами передбачено до чотирьох дітей з інвалідністю на один клас і один помічник вчителя, який допомагає організувати процес. Але не можна відправити в такий клас дитину з серйозною розумовою відсталістю – вчитель не зможе приділяти їй всю увагу, йому потрібно працювати ще з 24 дітьми! До того ж з такою дитиною потрібно займатись постійно, щоб вона розвивалася і не забувала вже отриманих знань і навичок. Але в громадах немає спеціалістів, які будуть щодня цим займатися, як це робиться в інтернатних закладах, і далеко не всі учні мають благополучні сім’ї, в яких батьки можуть це робити! Тому мережу таких закладів потрібно обов’язково зберегти.

 width=

НЕ ЛИШЕ НАВЧАННЯ, А Й КОРЕКЦІЙНА РОБОТА

Детальніше про діяльність інтернатних закладів для дітей з особливими освітніми потребами нам розповіла директор КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» Тамара Пінчук:

– У нас на сьогодні навчається 88 дітей, у класах – не менше 12 дітей. І на них виділяється один вчитель і один асистент. Окрім звичайних шкільних предметів у навчальні години є уроки, що відносяться до корекційної роботи. Їх зміст відрізняється в залежності від потреб дітей – лікувальна фізкультура, ритміка, соціально-побутове орієнтування. Для цього створена спеціальна база, відповідні кабінети. Після уроків діти займаються в гуртках, яких у нас 43, кожен працівник веде гурткову роботу. Ми вивчаємо індивідуальні особливості дитини, підбираємо гуртки, які допоможуть їй розкритися і розвиватися. Також у другій половині дня в нас працюють фахівці з розвитку мовлення, коригується мова, пам’ять, мислення. Тобто діти постійно охоплені корекційно-реабілітаційною роботою, яка здійснюється комплексно і системно. Всього в нас 10 класів, 10 клас – це профорієнтаційна робота. У нас навчаються діти з різних громад, але здебільшого це ті громади, що знаходяться близько. Ми співпрацюємо з батьками, соціальними службами. Але потрібно розуміти: батьки не зможуть займатися з дитиною так, як це роблять кваліфіковані спеціалісти. І в окремих громадах таких спеціалістів немає!

«ДЕ БУДУТЬ НАВЧАТИСЯ ДІТИ У РАЗІ ЗАКРИТТЯ СПЕЦШКІЛ? НІХТО НЕ ВИВЧАЄ ПИТАННЯ!»

Невже у області дійсно немає іншого шляху, крім скорочення мережі спеціальних шкіл-інтернатів? І хто має шукати ці шляхи? Чи є проблема Сумщини унікальною і як вирішують це питання в інших регіонах України? Чи можна врешті економити на дітях, з якими доля і так обійшлася не найкращим чином? І невже ніхто з представників влади не розуміє, що розігнати дітей з обмеженими фізичними можливостями, що навчаються в спеціальних школах, по домівках і звичайних школах – це просто залишити їх напризволяще, щоб вони стрімко деградували ще до настання повноліття, постійно знаходячись вдома або ризикуючи стати жертвою поганої компанії? Про це ми поговорили з головою підкомітету у справах сім`ї та дітей ВРУ, народною депутаткою від Сум Тетяною Скрипкою.

– Як член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування випадків та причин порушення прав дитини під час здійснення децентралізації повноважень з питань охорони дитинства, я знаю, що проблема спеціальних шкіл існує по всій країні. Беручи курс на де інституалізацію, у 2017 році було регламентовано закриття спеціальних шкіл. І постанова КМУ № 586 стала черговим кроком необдуманого підходу до реформи. Під впливом ТСК у 2021 році до постанови Уряду було внесено зміни, які враховують необхідність функціонування мережі спеціальних шкіл, і зараз такі навчальні заклади можуть продовжувати свою роботу. Сьогодні майнові комплекси спеціальних шкіл та інших інституційних закладів перебувають на балансі обласних рад, які і починають процедуру реорганізації. Приймаючи такі рішення на місцях, ніхто не вивчає питання, де будуть навчатися діти – хоча кожна дитина має право на освіту незалежно від того, який у неї діагноз.

На Сумщині спецшкіл вісім. У випадку їх закриття дітей потрібно кудись влаштовувати. На жаль, у питанні закриття спецшкіл обласні ради бачать фінансову складову, але не бачать проблем дітей. Хто подумає про дітей, якщо школи закриють? От, наприклад, в Улянівській спеціальній школі є діти з різних громад. В мене питання до голів цих громад: чи можуть вони запропонувати своїм дітям освітні послуги відповідного рівня? Чи краще піти шляхом оплати за їх перебування в школі за межами громади? Так, по кожній школі потрібно дивитися: чи виправдана фінансова сторона, перебувають діти у закладі цілодобово чи більшість (або і всіх) забирають батьки, бо сім’ї учнів живуть поруч. Таким чином можна буде зменшити витрати на заклад, але сама школа має функціонувати! Поки не вирішено питання по кожній дитині, поки ми не будемо знати, де знаходитиметься ця дитина, закривати нічого не можна!

Як зберегти мережу спеціальних шкіл? Для них можна передбачити окрему субвенцію у державному бюджеті, яка покриватиме комунальні послуги та харчування дітей – це полегшить навантаження на обласний бюджет. Можливо, це питання можна вирішити за рахунок субсидії на комунальні послуги для таких закладів.

До того ж відкритим залишається питання про майнові комплекси шкіл після їх закриття.

Для того щоб обговорити всі ці питання, необхідно провести «круглий стіл» з головою обласної ради, департаментом освіти, керівниками громад, директорами інтернатів. Бо на сьогодні голова громади може взагалі не знати, що десь в інтернаті перебуває на навчанні дитина з особливими потребами, якій він завтра повинен буде організувати освітні послуги у своїй школі. Перед тим, як закрити хоча б один заклад з цієї мережі, обласна влада має промоніторити питання по всім дітям, які в ньому перебувають: де кожна конкретна дитина буде знаходитися, в яких умовах отримуватиме освіту. Потрібно створювати комісію, яка вивчатиме умови в кожній громаді – адже зараз не у всіх громадах створено навіть служби у справах дітей! І тоді вже можна буде приймати рішення, яким чином скорочувати видатки і куди звертатись! Адже діти з обмеженими фізичними можливостями і їх батьки також є членами громади області – і заслуговують на увагу до своїх прав та потреб!

Політика