Суми: новини, події, коментарі

Нотехс - будівництво у Сумах

За які заслуги і навіщо ставити пам’ятник Г. Кондратьєву або через скільки років засновник нашого міста дізнався, що він сидить на Суминому городищі

2,116

Я звертаюсь до ініціативної групи, що проштовхує черговий архітектурно-історичний міф. Ви і так своєю архітектурною міфологією перетворили місто в осередок повного невігластва. Пояснить не мені, поясніть суспільству за що і навіщо ви російському колонізатору Кондратьєву ставите пам’ятник? Мені, як корінному сумчанину, буде дуже боляче бачити перед очима цю сволоту. Яку огиду визвала зміна вулиці на вул. ім. Кондратьєва.

Ви не звертаєте увагу на мої заперечення в попередніх публікаціях. З тупістю невігласів ви носитеся з цією ідеєю фікс. Ви не хочете займатися школами, садочками, комунальнім господарством, бо на все у вас немає коштів. У вас тільки одна дурня – пам’ятник Кондратьєву. Потрібен новий майдан, щоб не ставили пам’ятник російському колонізатору наших українських земель. Прикро і те, що за цю ідею фікс стоять недоумки, що зовуть себе українськими патріотами, не розуміючи того, що цю ідею підкинула їм російська історіографія. Є такий проросійський козачок Кондратенко, так він просто в захваті від вашої ідеї.

Тепер історичній курс по історії міста для дурнів-краєзнавців.

На превеликий жаль, наше краєзнавство залишається спотворене російською історіографією. Ким був насправді осадчий, потім міський отаман і нарешті полковник Сумського козацького полку Кондратьєв? Зрадником українського народу чи патріотом, що стояв на захисті українського народу і його прав? Чи був він засновником міста Суми? Коли з’явилися на теренах міста перші люди? На всі ці питання російська історіографія відповіді не дає. Все відкидається, а починається історія нашого краю на російський манер тільки після колонізації наших земель Московською державою. То ж перед тим, як досліджувати історію, давайте відкинемо всі манівці, які нам нав’язала російська історіографія, і підемо своїм широким Ромодановським шляхом української історії.

Кожного разу, коли мені на очі потрапляє дата з черговою річницею міста, у мене виникає бажання заволати на всю силу: ,,Дурні, скільки ви ще будете ліпити цю міфічну дату? Довго в мистецькій галереї стояв недолугий проект пам’ятника ,,засновникам” міста Кондратьєву і Арсеньєву. А де ж поділи третього – Івана Ржевського?

У розумінні влади і тих, хто проштовхує подібні проекти у нас до приходу Герасима Кондратьєва, і колонізації наших земель Московською державою, не росла навіть трава.

До сучасного міста входить декілька городищ. Найбільшими з них були: південне Сумино городище і північне Липенське городище.

За логікою тих часів, коли сюди прийшов ,,засновник” міста Кондратьєв, то і місто мусило б називатися Кондратьєвськ.

Кожного разу, коли влада відзначає дату заснування міста, я всім пояснюю, що вона святкує дату заснування міста Кондратьєвська, а не Сумина городища або Липенського городища, що розташовувалися одне від одного на відстані всього 1 верста. По тим часам така відстань виглядала зовсім смішною. Давайте тимчасово залишимо Кондратьєва з владою, а самі прослідкуємо самий початок появи тут людей.

Вчений світ знає, що під сучасними містами знайти стоянки доби палеоліту практично неможливо, бо вони дуже обмежені в своїх археологічних залишках. Значно багатші знахідки доби неоліту. Доба неоліту була від 20 тис. до 100 тис. років. Скільки за цей період було таких стоянок на території міста важко навіть уявити. До наших днів дійшло тільки декілька.

У 1954 р. розпочалося будівництво палацу культури заводу ім. Фрунзе. Коли рили котлован, то на глибині 5 метрів знайшли дві ями з кістками мамонта і шерстистого носорога. В долинах річокк Сумки, Псла, Стрілки в період ХVІІ – ХХ ст. не раз знаходили кістки мамонтів. Особливо багато їх було знайдено в період намивання мікрорайонів в долині Псла. Переважна більшість кісток мала пошкодження знаряддями праці і охоти.

Церква Св. Богородиці на місці якої побудували палац культури ім. Фрунзе, де була неолітична стоянка

В центрі міста проти Спасо-Преображенського собору був виритий котлован. Там працювала Чернігівська археологічна експедиція. Вони знайшли там теж неолітичну стоянку.

Ось бачите які археологічні пам’ятки рахуються в книжці ,,Сумщина від давнини до сьогодення” за Сумами.

Відомості застарілі, але і вони показують, що тут мешкали люди. Один етнос міг змінювати інший етнос в силу воєн, хвороб, міграційних устремлінь, але сама присутність людей була і у всі попередні історичні епохи.

Одним з авторів, вище наведеної книжки, була Лада Павлівна Сапухіна. Я не раз казав Ладі Павлівні і Ларисі Іванівні Бєлінській, що з вашої точки зору все, що було до Кондратьєва, треба викинути з історії міста, а залишить Кондратьєва з його голодранцями і з них починати історію міста.

Ми можемо сказати, хто мешкав на цій території до VІІ ст., а пізніше з Сибіру прийшли племена сіверян, а сіверяни не мають нічого спільного з, так званим, слов’янством. Трохи пізніше сіверяни опиняться в Хазарському каганаті. Сумине і Липенське городище заходилися на великому торговому Ромодановському шляху, що вів в різні часи з арабських країн, Римської імперії, Волги до скандинавських країн. Знахідки зброї, знарядь праці, арабських грошей того періоду на Липенському, Суминому, Битицькому городищі, в Нижній Сироватці (Берлицьке городище), Шпилівці, де були значні городища, свідчать нам за ті часи. Загалом, основний принцип за яким створювалися городища, ще з прадавніх часів, полягав у захоплені кожним племенем своєї економічної зони для виживання. Тут полювали, ловили рибу, добували корисні копалини, виготовляли посуд, знаряддя праці, зброю. Відповідно в економічній зоні і вибирали місце для самого городища. Це, як правило, був високий берег річки на повороті, де утворювався куток. Так як річка мала багато русел, то вона іноді утворювала серед долини повністю відокремлену висоту, де і ставили городище. Таких ідеальних місць було мало і тому використовували урвища або робили штучні рови і вали. На Липенському городищі (сьогодні там розташована ТЕЦ) до цього часу відслідковуються оборонні споруди. Збереглася невелика часточка валу і рову біля місця, де була сама фортеця. Таких місць на наших теренах було дуже багато. Рибаков обчислював їх кількість десятками. Основний довід моїх опонентів полягає в тому, що вони не визнають факт тут постійного проживання людей. Факт існування тут Сумина, як городища, доведений не мною, а Багалієм, але і сам Багалій визнає засновниками міст, що сіли на городища, російських колонізаторів. Ми маємо типовий приклад як в минулому, так і сьогодні, що наука поступається перед політикою. Хто б тут не мешкав на протязі тисячоліть, не приносили і не забирали зсобою річки Псел, Суму, Сумку і городище, що розташовувалося між ними.

У 1882 р. в друкарні Харківського університету вийшла книжка К. П. Щєлкова ,,Историческая хроника Харьковской губернии” звідкіля я нижче і буду давати цитати. Ось бачите, між Вирем (Білопілля) і Юнаківкою існувала місцевість, що мала узагальнюючу назву Семі і була добре заселена.

Назва Сумино городище походить ще з Хазарських часів. Татарська мова, як і хазарська відноситься до тюрських мов і тому назва була зрозуміла татарам, коли на наших теренах Ахмат (Ахматіяр), на своєму прикордонні в Сумині городищі поселяє татар. В російських документах ця місцевість отримала назву татарська Україна.

Після розгрому татар на Синіх Водах у 1362 р. їх вплив на цю місцевість слабшає і вони приходять сюди тільки тимчасово з метою пограбування прикордоння. Землі переходять до Литовсько-Руської, а потім Польсько-Литовської держави. Тут постає з одного боку Польсько-Литовське, а з іншого Московське прикордоння.

Мене завжди обурювало оте дике путьове поле, що тут існувало до переселення людейз правобережжя згідно російської історіографії. Подивіться на наступні документи, де йде мова про населені місця.

Всі ці населені пункти існували, ще до приходу сюди переселенців з Правобережжя і російської колонізації. Скільки існувало населених пунктів за часів Литовсько-Руської і Польсько-Литовської держави до яких входили землі нашого краю? В цьому переліку представлені всі прикордонні застави, в тому числі і Липенське на Пслі. Маємо архівний документ, знаємо хто там мешкав, але за початок існування міста не визнаємо. Це питання, за свого життя, підіймав ще Геннадій Петров, але наукові висновки замінили міфічними торбами.

Млин Линтварьових на місці колишньої переправи

Якби можна було б дістати креслення Липенського городища з цієї книжки з будовами і службами російського прикордонного посту, що там стояв, то багато крикунів і невігласів, що славлять Кондратьєва з сорому не знали куди подітися.

Чому в цьому переліку немає Сумина? На мій погляд, мова йде про вже колонізовані городища, для яких були зроблені креслення. Коли колонізують Сумино городище, то і для нього зроблять креслення.

Далі з документів побачите, що Липенське городище включене Герасимом Кондратьєвим до його міських земель. Це дало підставу авторам словника Брокгауза і Єфрона стверджувати, що раніше м. Суми мало назву Липенське, що, звичайно, не відповідає дійсності, бо два городища існували самостійно.

В книжці Д. П. Багалія, Д. П. Міллера „Істория города Харькова”, яка вийшла друком у 1912 р. в друкарні М. Зільберберга, на с. 19 читаємо: ,,Итак, начало построения города Харькова по малороссийскому типу относится к1656 г. Первоначальным местом поселения выходцев малороссиян было Харьковское городище, явившееся его будущим Кремлем, подобно тому как и Змеёв, Салтов, Сумы, Белополье, Хорошево и Мохнач также были построены на городищах… Не даром в предварительных топографических разведках Московских служилых людей для постройки новых городов городища описываются особенно тщательно: определяеться их положение и величина”. В цій же книзі на с. 645 ми знаходимо повідомлення, що у 1857 р. в м. Харкові під час будівництва будинку Пащенкова були знайдені 230 золотоординських срібних монет. Золота Орда, як держава, була створена у 1243 р. ханом Батиєм. За часів Тимура (1370-1405) Золота Орда була розгромлена. Ну, невже золотоординці знали, що тут російський цар Олексій Михайлович буде творити місто, і закопали скарб. Мабуть, щоб потім знайти скарб, треба було ховати його або в фортеці, або десь близько біля фортеці.

Ми мусимо відносити Сумино городище і Липенське городище до історії Сум, чи нам дорожче міф з торбами?

 

Осадчий Г. Кондратьєв і Сумино городище

Автор помиляється, бо від міськвиконкому до вокзалу за яким ТЕЦ, де і було Липенське городище не буде2 миль, а менше. Те, що Липенське і Сумине стало одним містом під управою Кондратьева – це історичній факт.

А тепер прослідкуємо епопею поселення Г. Кондратьєва і брехливу російську історіографію.

В Бєлгородський стіл Разрядного приказу влітку 1655 року ці емігранти писали до Москви: „Бют челом, бедныя и разоренныя от ляхов и татар города Ставища черкесы отамана Герасима Кондратьева и рядовыеказаки, всех 100 человек. В нынешнем, Государь, во 163 году в великиеговены пришли мы… покиняотцов и детей и жен, помираючи голодною смертью от разорения и гоненияЛяхов и Татар Кримских, из-заДнепра з женщинами и пришли и стали на Псле рекеподлеречки Сум на Берлицком городище.Запамятайте, що Кондратьєв веде мову про Берлицьке городище, а не про Сумине. Тільки Арсеньєв скаже, що він стоїть на Суминому. Цей невігласКондратьєв навіть не визначив вірно свого місця знаходження, а на московських мапах воно позначалося, як давно відоме Сумине.

Тепер процитуємо документ: „О присылке Кирила ЮрьевичаАрсеньева в Сумино городище”. № 51 Белгородский ст. стб. № 894. № 186.

„От Царя і Великого князя Алексея Михайловича Всея Великая и Малая и Белая России Самодержца боярину нашему князю Григорию Семеновичу Куракину съ товарищи(моваоригіналу).

По нашему Указу Кирилу Юрьеву сыну Арсеньеву велено от татарские Украина на Сумине городище город вновь устроить и в том городе быть до нашего указу и для того дела Кирило Арсеньеву сънашія службы отпущен к Москве.

И как Кирило Арсеньев к Москве приедет и вы бъКирилу Арсеньеву объ отпуске на Сумине городище учинили по нашему Указу, а в нашемъ наказе велели ему чуть Разряду дать и служилым людямъизъгородовъ, изъ которых пригонев велеть сънимъвъ Сумине быть, и на ряду и пушечныхъ запасов в Сумино велеть сънимъ отпустить, противъ Ивана Ржевского, а Ивану Ржевскому по нашему Указу въСумине городище быть велено да о том к нам отписамисъ иными нашими делы.

Писан по нашему стану 7164 іюля в 1 день”. Давайте проаналізуємо цей документ.

Чому в указі йде мова про Сумино городище, а не про Берлицьке? Тому що, нижче пояснить Арсеньєв, воно знаходиться за 20 верст від Сумина на протилежному березі річки Псел. Беремо сучасну карту області, переводимо масштаб з кілометрового на версту, ставимо ножку циркуля в центрі міста і проводимо коло. В зону біля 20 верст попадає Нижня (Нижча) Сироватка. Назва Берлицьке городище була втрачена так, як переселенці дали нову назву селу, що розташувалося біля городища. ,,Засноване” село у 1659 р. козаком Миклашевським. Городище відноситься до раннього залізного віку, поруч розташований курган та курганний могильник. Тут знайдено скарб, що складався з 206 арабських монет VІІІ – ІХ ст. Все це вказує на те, що за часів Хазарського каганату тут проходив торговий шлях, як і на Липенському городищі. Торговий шлях йшов з півдня до нас по суходолу, а від нас було легко подорожувати за течією річкою. Зрозуміло, що Г. Кондратьєв з Берлицьким городищем попутав Сумино городище.

,,В Нижней Сыроватке Сум. у. (1659) на правом берегу р. Сыроватки найден кувшин – с 206 монетами, как видно зарытыми здесь хозарскими купцами, имевшими сношения с Испанией, Африкой и Азией (Ф. III, 361)”

Інший цікавий висновок можна зробить стосовно Івана Ржевського. Ви пам’ятаєте, що на російському прикордонні, за царя Івана Грозного, був поставлений дяк Ржевський. Можливо, його нащадок був Іван Ржевський. Загалом рід Ржевських відомий у тому часі, як помісні князі. В словнику Брокгауза і Єфрона за Ржевських написано наступне:

Що таке розряд? Боярській думі підпорядковувався: ,, Разрядный, Поместный, и Посольский приказ”. Мова йде про управлінський апарат на Сумині городищі. Самому Ржевському треба бути на Сумині зі службовцями і допомагати перетворювати городище на фортецю і про ці справи сповіщати царю. Чому Олексій Михайлович не поселив Г. Кондратьєва на Липенському городищі? Люди Кондратьєва вважалися громадянами іншої держави. Завжди було вигідно підтримувати внутрішню опозицію в Україні в інтересах Росії як тоді, так і зараз. Захоплювали чужу територію потихеньку, будуючи собі такі городки. Пізніше так буде обкладене російськими городками Військо Запорізьке.

По приїзду до Сум Арсеньєв писав: „Черкасы сошлись люди бедные, и безоружейныя, люди пашенные, осадныядела и бойимъ не за обычай, все мщаня сошлись”. Тепер трохи проаналізуємо текст. Арсеньєв пише про міщан, які до осадної справи не мають відношення. Російський цар був зацікавлений поселити на кордоні козаків, а не міщан. Коли я на радіо, ще десь у 2004 р., розповідав про свою книжку, кореспондент Василець, задаючи мені питання, наголошувала на тому, що Кондратьєв був козак. Осадчий Кондратьєв мав не військове звання. На той час села на Київщині будувалися на німецькому праві. Осадник, чи осадчий платив урядові або дідичеві (поміщик) певну суму грошей, і тим набував право ,,осадити” село, в якому ставав війтом, начальником громади з належним тому станові прибутками: землею, частиною чиншу та судових оплат. Так він ставав начальником громади. Починаючи з ХVІ ст. право війтів (осадників) в „німецьких” селах обмежувалося, що і викликало невдоволення.

Через рік Арсеньєв надіслав наступну відписку. Давайте уважно її проаналізуємо.

Отписка воеводы Арсеньєва о сумских черкасах, занимающихся добыванием дёгтя (мова оригіналу)

Государю царю и великому князю Алексею Михайловичу всея великая и малая и белая росийскому самодержцу. Холоп твой Кирюшка Арсеньев челом бъёт по твоему государь цареву и великий князь Алексей Михайлович всея великая и малая и белая росийского самодержца указу велено мне холопу твоему быть на твоей государеве службе в новом Сумином городище, город ставить со всеми крепостями и черкас строить на вечное житье пашнею и сенными покосы и всякие угодья и во всем тебе государю радеть и прибыль чинить и город государь со всеми крепостями я холоп твой отделал весь в дубовом лесу башни и стены и бойницы и тайник сделал и черкас дворами и гумнами и огородами устроил, а образец государь городу и чертеж, и книги строительные я холоп твой пришлю к тебе великий государь вскоре и в нынешнем государь во 161 году били челом тебе великий государь царю и великому князю Алексею Михайловичу всея великая и малая, и белая росийскому самодержцу Нового Сумина города и с подданых твоих государь разных из запорожских городов черкасы которые промышляют дёготь варят, а мне холопу твоему в Сумине в съезжей избе подали челобитныя, а в челобитных своих пишут варят де они деготь отъ нового Сумина города верстах в 5 и в 6 и в 10 и больше в дубравах в диком поле, а путивльские де государь бортники и севрюки с них с черкас з дехтярей берут себе пятую бочку дегтю и сверх уговору берут вдвоявтроя и их бьют, и грабят, и лошади, и пищали, и запасы отнимают, и всякую налогу чинят и чтоб ты государь ихчеркаспожаловал велел их изоброчить и тот деготь иметь на себя государь по скольку бочек ты государь укажеш, и они де тот оброк тебе великий государь радуясь станут платить почему ты государь укажеш и чтобы ты пожаловал велел от путивльцов оборонить и в обиду не дать, и тот деготь велел иметь на себя государь, а они де государь деготь варят в дубових лесах в диком поле, а не в их путивльских вотчинах и бортей де у них не портят, и не пустошат и никакова бортного дерева не секут, и я холоп твой с тех дехтярей с ватаги взял по бочке дегтю в твою государеву казну по колку бочек дегтю емлют с тех черкас они путивльские бортники в том же ихвычету по рощету, а остальные государь бочки путивльские бортники с них черкас себе взяли все сполна, а всего государь дегтю взял я холоп твой с тех черкас в твою казну 17 бочек потому, что в твоей государь казне в новом Сумине городе приходу ни откудыникакова нет и купить железо к соборной церкви на строенья, и на твое городовое делок воротам, и казенному погребу, и к тайнику, и к тюрьме на засовы, и на пробои, и на скобы, и на гвозди и на бумагу, и на всякий расход не на что, и продал я тово дегтю 9 бочек, и взял за бочку по 5 золотых их черкаских медных денег шеляхов, а как ты государь укажеш с Суминских и приезжихпромышленников з дегтярей с черкас оброк в твою государь казну бочек 200, и больше да теже государь путивльскиеборники платят в твою государь казну медвяного збору по 900 пудов, а им худому бортнику остаются пудов 100 и более потому государь, что сверху верхового меду завели себе в бортных угожьях пчелиные пасеки ульев по 500 и более им же путивльцам сходится и тех вотчин всякого человека на 100 рублей денег больше что они бъют куницы, и лисицы, и волки, и медведя, и лоси, и вепри и всякий зверь, и рыбу ловят, а тебе государь те путивльские бортники платят за куницы, и с рыбных ловель только верховой оброк, а что государь зверя всякой бьют и деготь берут с черкас пятую бочку, и с тово ничего в твою государеву казну оброку не платят, корыстуюца сами, да теж государь путивльские бортники бьют тебе челом тебе государь будто суминские черкасы поселились в их бортных угожьях на Берлицской волости за 40 верст и их будто бортныяугожья разорили до основания, мед дерут и бортныя деревья посекают и твоего государь медвенного оброку им платить будто несчева и путивльцы бьют челом тебе великий государь ложно на суминских черкас не хотечи их тут видеть, что они пришли к тебе на вечное житье от города Путивля поселились во 100 верстах на диком шляховомполе где прежде хаживали таторовя воевать в Путивльские и Рыльские, и в иные твои украинские городы, а город государь Сумин стал на реке Псле и на устье реки Сума и межмалые речки Сумки. А малая речка Сумка впала в реку Суму, а Сума река впала в реку Псел, а Берлицская волость и бортные ухожья их путивльских бортников на другой стороне реки Псла от города Сумина верст на 20 и больши, а есть той же Берлицская волости бортныяухожья их путивльских бортников на той же стороне на коей стороне стоит Сумин и слободы и деревья с медом небольшия, а ныне государь дельные деревья стоят пусты давно до них черкас, и о тех государь небольших бортных ухожей что на стороне города Сумина бьют челом тебе государь сумские черкасы с той Берлицской волости оброк снять и положить на них на черкас и они суминские черкасы с той Берлицкой волости хотят платить в твою государь казну перед путивльцами вдвоя втроя или почему ты великий государь укажеш да в новом же твоем государь Сумине городе я холоп твой на речке на Псле и на большей реке Суме, и на малой речке Сумке и на речке Алешке построил 10 мельниц, и дано им по твоему государь указу в оброке сроку на 5 лет, а как выйдут те урочные лета, и с тех пор со всех мельниц станут платить в твою государь казну денежного оброку рублей по 500 и больше, а с которых государь черкас взял я холоп твой казну 17 бочек и тем черкасом послал я холоп твой к тебе великий государь роспись под сею отпискою, а осталось государь в твоей казне дегтю 8 бочек и о том мне холопу твоему что ты великий государь укажеш.

Роспись дегтярям черкасам с которых взяты бочки дегтю на государь с ватаги нового Сумина города.

С Павлика да Степанка да Наума взята бочка дегтю. Ворожбянское слободы с Фильки Черняка с товарищи взята бочка дегтю той же ворожбянские слободы с Алешки с товарищи взята бочка дехтю. Навого ж Сумина городка с черкашенина с Васьки с товарищи взята бочка дегтю. Алшанскова города с Карпа да Демьяна с товарищи взята бочка дегтю. С подолян с черкас с Ивана Петрова с товарищи взята бочка дегтю. Сумин же город с черкас Евтюха с товарищи взята бочка дегтю. С Чубарского взята бочка. Смелова города с Черкас сСидорка Ломоноса взята бочка дегтю. С Веприка с Игнашки Емельянова взята бочка дегтю. С Самойла взята бочка дегтю. С Романа Степанка Андреева взята бочка дегтю Стогож Романа Степанка Андреева взята бочка дегтю. С тогож Романа Сотенка Макарова взята бочка дегтю. С Евтюшки взята бочка дегтю. З другого Самойлина взята бочка дегтю. С Семки взята бочка дегтю.

(Архив Министерства Юстиции Столбец Белгородского стола № 4289).

Перше, на що ми звертаємо увагу, що Арсеньєв розмежовує кордони Берлицької волості і Сумина городища.

З цього документа видно, що після того, як Арсеньєв влаштував Новий Сумин городок, грошей в місті не було. Він бере під захист дігтярів від знущання путивлян, і ті платять йому податок дьогтем. Гнали вони дьоготь в околицях міста, частина їх мешкала в Сумині городі (українець Васька з ватагою), але це не були кондратьєвські люди або загін Арсеньєва. Арсеньєв вказує, що це були люди з різних міст запорозьких. Тут же йде мова і про пасіки, про кількість отримуваного меду і дьогтю, про грошову одиницю шеляги, якими користується місцеве населення.

Тепер подивимось на грошову одиницю, якою користувались мешканці Сумина. „… а взял я за бочку по 5 золотыхих черкаскихъ медныхъ денег шеляховъ…”.

Голі і босі селяни (,,засновники міста”) разом з Кондратьєвим живуть на існуючому Сумині і будуються за рахунок податків,

які сплачують дігтярі, що давно на Сумині мали добре організоване виробництво. Одне тільки виробництво бочок вимагало інструментів, технології виготовлення. Щоб жити треба було охотитися, ловити рибу, збирати рослини або тримати город, возити з собою збіжжя або борошно, мати ринок збуту дьогтю.

Коли це російська територія, то чому ходять чужі гроші?

У книзі ,,Нумізматичний словник’’, автор Зварич, видавниче об’єднання Вища школа, Львів 1975 р. на с. 24 ми знаходимо відомості про шеляги.

Боратинка – названиемелких монет (солидовилишелягов) Польши и Литвы, чеканившихся в 1659-1666 гг.

,,Первымипольскимимедными монетами были шеляги, которыевыпускались в г. Быдгощ в 1650 г. весомок. 2,6 г. Четыре шеляга равнялисьтогда одному серебряному грошу. В 1659-1666 гг. чеканка значительноболее легких медныхшеляговвозобновилась по проекту Т. Л. Боратини (отсюдаихнародноеназвание «боратинки»). Боратинкивесомоколо 1,35 г. чеканились в г. УяздовеблизВаршавы, Кракове, Бресте и Каунасе. Онибылипущены в обращение по курсу биллоногосолида – три монеты за один серебряныйгрош и 90 штук – за один польский злотий. Выпускались два вида Б. – коронные (польские) и литовские, отличавшиесяизображением и надписью на реверсе. Аверс Б. был один и тот же – портрет короля и надпись: Ян Казимир король (на латинскомязике)’’.

За наполяганням Б. Хмельницького королем Польщі став Ян Казимир.

У цій же книжці на с. 114 ми знаходимо наступне повідомлення:

,,Севские чехи – чехами называли на Украине в ХVІІ – ХVІІІ вв. польские монеты – полтораки – достоинством в 1,5 гроша.

В конце ХVІІ в. была сделана попытка изъять из обращения на Украине иностранные монеты путем выпуска русской региональной монеты, похожей на польскую. Подготовка к ее выпуску проводилась еще при царе Алексее Михайловиче. Царское правительство в конце 1675 г. позволило чеканить такую монету в г. Путивле. Однако производство монет по неизвестной причине не было начато. Лишь в 1686-1687 гг. удалось выпустить чехи на монетном дворе в Севске (ныне Орловская область). С. ч. предназначены были для обращения только на Украине. На аверсе изображался русский двуглавый орел под тремя коронами и помещалась надпись, содержавшая начальные буквы имен и титулов Ивана и Петра Алексеевичей (на лат.яз.), на реверсе обозначалась дата и место чеканки – Севск (отсюда их название). Новые монеты оказались хуже по качеству, чем польские и западноевропейские полтораки’’.

Населення відмовлялося користуватися російськими грошима, а польські були в обігу до середини ХVІІІ ст. Тільки після Полтавської битви адміністративними і силовими методами були запроваджені російські гроші на теренах майбутньої Сумської області. Сама Росія довгий час в грошовому обігу мала іноземні гроші, ставили на них тільки російське клеймо, а замінили їх на російські частково у ХVІІ ст.

Повним невіглаством виглядають російські гроші зображені на міфічній козацькій торбі ХVІІ ст. на пам’ятнику по вул. Воскресенській в м. Суми. Ось і маємо не історію Сумщини, а сумські міфи та ще ними забиваємо голову наступним поколінням.

Ось перед вами батьки-міфотворці.

Ось перед вами гроші знайдені в м. Суми на Холодній горі у 1975 р. Кожен бажаючий може їх побачити у краєзнавчому музеї. То які гроші треба було показати на пам’ятнику, і де його поставити? Можна було погодитися, щоб копію горщика з грошами поставили біля палацу заводу Фрунзе на місці пам’ятника Фрунзе, а заводу повернули його історичну назву.

Тепер давайте трохи поміркуємо. Сигізмунд ІІІ Ваза правив 1587-1632. Густав ІІ Адольф правив 1611-1632. Кристина Августа дочка Густава правила з 1633 р. і в 1635 р. випустила ці гроші.

Ці гроші по Сумину городищу ходили задовго до появи тут Кондратьєва і Арсеньєва. Можливо, що цей скарб сховали дігтярі. Я брадив спочатку всім краєзнавцям поставити пам’ятник горщику з грошима, а потім поміркувати над божевільною ідеєю пам’ятника Кондратьеву.

Дике поле це тимчасово вільна земля. Це поняття було перекручено російською історіографією і переведене в поняття зеленої пустелі, де іноді приходили татари грабувати. Що можна було грабувати, коли по поняттям росіян, тут не було нікого.

Тепер давайте зробімо висновок. Кондратьєв звернувся з проханням до царя про поселення влітку 1655 р., а Арсеньєва відписка, за відомостями дослідника В. Юркевича, датована 07. 08 1657 р. де він сповіщає, що Кондратьєв сидить на Суминому городищі. Два роки засновник міста не знав як називається його місто.

Дуже шановні краєзнавці і депутати міста! Не існує в українській мові таких слів, якими я можу висловити свої почуття по відношенню до вас.

Смотрит в книгу – видит фигу. Так можна висловити позицію архітектора міста Бикова. У Володимира Борисовича є мої книжки, але жодного логічного висновку він не зробив, бо политична кон’юнктура для нього важливіша. Я підготував книжку ,.Сумські міфи”, де Бикову відведене почесне місце на палітурці книжки, а вся його архітектурна міфологія зайняла почесне місце на сторінках книжки. Володимир Борисович як за Щербаня, так і зараз не залишається поза увагою ЗМІ.

Подальша роль Кондратьєва зводилася до пограбування рядових козаків, відбирання земель до ліквідації бунтів і повстань проти нього і Московської держави. У 1660 р. сумяни піднялися на бунт проти Кондратьєва. Повстання очолили КондрашкаЛевонтьєв, Івашка Швець, Дорошка Безруков. Новим полковником став КондрашкаЛевонтьєв. Герасим Кондратьєв підмовив частину містян і вони написали донос на КондрашкуЛевонтьєва. Воєвода по доносу відсторонив Левонтьєва і знову призначив Кондратьєва. Левонтьєв поїхав шукати правди до Москви і в кінцевому результаті був страчений. В ,,Харківському календарі” за 1886 р.c. 238 є перелік основних подій, що відбувалися в Харківській губернії.

Невже ви не розумієте, кому слугував Г. Кондратьєв і на чиїх кістках будував своє щастя. Збереження пам’яті про цього ката українського народу в назві вулиці – це ганьба цій владі дебілів і бандитів. Я вірю, що наступний депутатський склад відмінить це ганебне рішення про присвоєння вулиці імені Кондратьєва і знесе пам’ятник, що збираються ставить. Така доля спіткає і інше архітектурне сміття про яке я вже писав.Що пам’ятник Катерині ІІ в Одесі, що пам’ятник Кондратьєву в Сумах – сутність то однакова. Те, що Кондратьєв з опозицією творив у ХVІІ ст., і як він відстоював колоніальні інтереси Росії, сьогодні в ХХІ ст. робить Янукович. Тоді давайте поставимо пам’ятник і Януковичу. Особливо цей пам’ятник недоречний сьогодні, коли Україна стоїть перед своїм черговим історичним вибором. Геть, російських колонізаторів! Слава Україні!