12 березня 2013 р.
Маленький штрих щодо столиці Лаосу — В’єнт’яну.
Приїхали сюди рано, швидко знайшли недорогий готель, покидали речі — і у місто. Через кілька десят кроків від готелю. Водій мото-таксі витягнув з кишені пакетик з чимось зеленим і проникливо мовив до мене: «маріванна»…
Якщо б моя перша шкільна вчителька, Марія Іванівна, тільки знала, що її ім’ям в Азії називають марихуану… 
Як ілюстрацію, викладаю характерне фото: це табличка біля загальноосвітньої школи… мабуть не всі тутешні школи можуть таким похвалитись
У Вьєнт’яні обідня перерва. А ми чим гірше? Із задоволенням приєднались до вправно працюючих щелепами лаосців 
Все-таки, їсти у звичайних кафе для місцевих — це супер. Що б там не було написано на ресторані для туристів (типу, «справжня лаоська кухня») — це все не те. Ось воно — просто на вулиці.
Вибрав собі щось за запахом схоже на нашу домашню ковбасу (на першому фото). На смак, також, виявилася трохи схожа… тільки б часничку б побільше, і сала в ній малувато — від того суха. А так, нічого — їстівна
Загрузка ...
