18 березня 2013 р.
Ну ось, ми знову у В’єтнамі…
Але наостанок, ще декілька вражень про Лаос.
Лаос попрощався з нами, подарувавши 2 доооовгі дні, що ми провели у лаоських автобусах, переповнених людьми і торбами, і з безкінечною лаоською попосою 
Ось скажіть, це тільки мені здається, що всі водії автобусів всього світу вважають, що автобус погано їде, якщо не врубити на повну гучність якесь гівно?
Словом, два дні пройшло так: автовокзал, переповнений автобус, сиджу на якихось мішках, з динамиків ллється гівно… Потім черговий автовокзал, знову переповнений автобус, потім стемніло — вже ніхто нікуди не їде… Шукаємо готель разом із браттями по нещастю — двома французами…
А на ранок все починається з початку… Автобус пересувається за першу годину на 25 км в сторону В’єтнаму, зупиняється — всі їдять… Ми питаємо: «хау лонг тайм?» нам кажуть: «тен мінетс, май френд!» Тен мінетс тягнуться 45 хвилин. Британець на задньому сидінні жартує — «ітс лао-тенмінетс»…
Якщо б попутчики не були такими колоритними, а пейзаж за вікном не таким неймовірно цікавим — можна запросто здуріти 
Отже, враження перше: ласька попса найгірша у світі 
В одному з цих бескінечних автобусів з нами їхав молодий пацан, що міцно тримав в руках стареньку гитару. Він сидів і ніяк не міг стримати щасливу усмішку. Відразу стало зрозуміло, що з нами в автобусі їде найщасливіша людина у світі. А щастя його було дуже просте — він здіснив свою мрію, і зараз вона у нього в руках. Хто хоч раз в житті не мав цього відчуття — не знає, що таке щастя.
Я попросив у нього гитару… мейд ін чайна, стан деки непоганий, але струни намотані не на свої кілки, самі кілки закручені в різні боки, а шоста струна зв’язана з двох частин… словом, класний інструмент
Але я таки підстроїв її, і передав йому назад, а він негайно почав, щось на ній вибринькувати. А потім, він вийшов десь у глухому лаоському селі.
Хай йому пощастить і він стане лаоським Елвісом.
Отже, враження друге — щастя є (навіть в Лаосі)!
По ночах локальні автобуси в Лаосі не їздять. Тому, не доїхавши до в’єтнамського кордону 60 км, ми стали шукати ночівлю… Але і цей день на останок подарував позитивні враження… Ви ніколи не ночували в готелі, який висить над річкою, а над ліжками — рожеві балдахіни
Ясно, що балдахіни мають абсолютно практичне призначення — захищають від різних там тварин з недобрими намірами, але ж як настрій піднімають (реготали до коликів, коли побачили)
Тож, враження третє: як би там не було — все закінчиться добре!
Ну і самі гори тут красиві — трохи нагадують наші Карпати літом, але вдвічі вищі.
Загрузка ...
